Якщо вам соромно за те, що ви щасливі під час війни

Війна змінює все — від наших звичок до сприйняття власних емоцій. Коли країна переживає біль, втрати та боротьбу, кожна позитивна емоція може здаватися недоречною. Радість, сміх, приємні моменти іноді супроводжуються почуттям провини: як я можу насолоджуватися життям, коли навколо стільки страждання? Це поширене явище називається «провина вцілілого» — коли людина почувається винною за те, що їй добре, поки інші страждають. Але чи справді нам варто відмовлятися від радості? Давайте розберемося.

Відчуття провини через позитивні емоції під час війни має глибокі психологічні корені. Ми соціальні істоти, і наша емпатія змушує нас співпереживати тим, хто перебуває у складних обставинах. Однак існує хибне переконання, що якщо ми відчуваємо радість, то ніби применшуємо біль інших. Це не так.

Насправді позитивні емоції потрібні не менше, ніж підтримка та допомога тим, хто страждає. Вони допомагають відновлювати психологічні ресурси, зберігати мотивацію і знаходити сенс навіть у складних обставинах.

Один із найбільших страхів у такі часи — здатися байдужим. Але відчуття радості не дорівнює бездушності. Це не означає, що ви не переймаєтеся війною, не підтримуєте армію чи не допомагаєте іншим. Радість може бути джерелом сили, що дозволяє вам продовжувати боротьбу.

Уявіть, якби всі повністю занурилися в негативні емоції. Це б призвело до виснаження, депресії та апатії. Натомість можливість переживати позитивні моменти дозволяє зберігати внутрішню рівновагу й ефективність.

Як дозволити собі радість без почуття провини:

— Прийміть свої емоції. Заборона на радість не зробить світ кращим. Навпаки, вона призведе до внутрішньої напруги. Важливо дозволити собі відчувати те, що природно. Радість, сміх і тепло у стосунках допомагають триматися навіть у найтемніші часи.
— Розумійте, що радість — це не зрада. Співчуття та підтримка не зникають, якщо ви дозволяєте собі позитивні емоції. Ви все одно залишаєтеся небайдужими й продовжуєте допомагати. Навпаки, відпочинок та позитив дають сили для подальшої боротьби.
— Баланс між активністю та турботою про себе. Багато українців зараз активно залучені у волонтерство, допомогу армії, інформаційний фронт. Але без відновлення ресурсів це може призвести до вигорання. Турбота про себе — це не егоїзм, а необхідність.
— Діліться радістю з іншими. Радість може стати джерелом підтримки для тих, хто поруч. Спільні щасливі моменти нагадують, заради чого ми боремося, та допомагають зберігати людяність.