Фізичне насильство – це насильство, а не метод виховання дитини. Чіткого визначення поняття «насильство= немає, але якщо розглядати його в широкому сенсі, то можна сформулювати так: насильство – це примусове впливання на когось із метою придушення волі та особистості жертви.
1. Не формуються особисті кордони
Дитина, яку б’ють, виростає людиною, яка не вміє захищати свої межі. У дорослому житті це може призвести до залежності від чужої думки, нездатності сказати “ні” та внутрішнього відчуття, що з її думкою не рахуються.
2. Руйнується довіра до родини – і світу
Якщо найближчі люди можуть образити, принизити чи вдарити, як тоді довіряти іншим? Дитина виростає або агресивною, або замкненою.
3. Страх породжує лише страх
Батьки можуть добитися слухняності, але це буде лише підкорення зі страху, а не свідоме розуміння правильного вибору. Крім того, страх не допомагає навчанню – дитина в стані постійного стресу просто не сприймає інформацію.
4. Короткочасний ефект
Дитина може припинити небажану поведінку через страх, але це не означає, що вона зрозуміла, чому так робити не варто. Тож з часом вона повернеться до старих звичок.
5. Агресія породжує агресію
Насильство не виховує, а лише передає модель поведінки. Дитина, яку били, ймовірно, вдаватиметься до агресії у стосунках з друзями, партнером, власними дітьми… і так по колу.
Фізичне насильство – це не виховання. Це безсилля. І його наслідки можуть бути набагато серйознішими, ніж здається.
6. Знищується самооцінка дитини
Фізичне насильство – це приниження. Дитина не може дати вам відсіч. Вона взагалі вчиться контактувати зі світом через вас.
Якщо родина ставиться до дитини агресивно (а будь-який ляпас – це агресія), то що їй чекати від зовнішнього світу?
Формується чітка установка: «Так і має бути. Світ жорстокий, а я заслуговую на це, бо я поганий«. Оточення має право мене ображати та принижувати.
7. У дитини з’являється бажання помститися
Дитина, яку виховують силою, живе в злі, страху та прагненні помститися. Часто такі діти переносять свою злість на власних дітей у майбутньому. Тобто батьки своїми діями руйнують не тільки життя дитини, а й життя майбутніх онуків. Вражає, правда?
8. Може з’явитися затримка у розвитку
Це може стати замкненим колом. Дитина з особливостями розвитку може дратувати батьків своїм «тупцюванням на місці» (це реальні слова, які я чула від батьків у центрі ранньої допомоги). Замість того, щоб навчитися взаємодіяти з нею, батьки вдаються до сили, сподіваючись, що так вона точно зрозуміє.
Що ми отримаємо? Нічого доброго. Побиття пригнічує будь-яке бажання до розвитку, особливо у дітей із затримкою розвитку, та руйнує їхню психіку.
Такі батьки застосовують фізичну силу лише тому, що не знають або не хочуть інакше. Але фізичне покарання лише провокує ще більше непослуху.
Пам’ятайте: фізичне покарання – це ваша слабкість, а не сила.
Спробуйте так «виховувати» свого керівника чи колегу – подивіться, що з цього вийде.
