Економія на собі – це свідоме обмеження витрат на власні потреби та потреби з метою збереження ресурсів, зазвичай фінансових. Це може включати відмову від покупок, які приносять радість чи комфорт, а також врізання бюджету на важливі аспекти життя, такі як здоров’я, відпочинок чи освіта. Чому люди починають економити на собі навіть за високих доходів і чим небезпечний такий підхід?
Економія на собі пов’язана з глибинними когнітивними установками. Когнітивно-поведінкова терапія пояснює це через концепцію дисфункціональних переконань: «Я повинен заслужити відпочинок», «Я не можу дозволити собі насолоду, доки не виконаю всі зобов’язання». Ці переконання формуються ще дитинстві і закріплюються під впливом суспільства.
Одним із найпоширеніших психологічних феноменів, пов’язаних з економією на собі, є синдром відкладеного життя. Часто це відбувається через страх перед невизначеністю: людина переконана, що спочатку потрібно підготуватися, накопичити більше ресурсів, дочекатися правильного моменту. Проте проблема у тому, що цей момент може ніколи не настати.
Дослідження в галузі позитивної психології підтверджують, що постійне відкладання задоволень призводить до зниження рівня суб’єктивного благополуччя, підвищеної тривожності та навіть депресивних станів. Люди, які чекають майбутнього, втрачають здатність насолоджуватися моментом, а хронічна незадоволеність стає їх постійним супутником.
Крім того, постійне ігнорування своїх потреб неминуче веде до виснаження – фізичного та емоційного. Тривале придушення власних потреб призводить до емоційної апатії та зниження продуктивності.
